Вважається, ніби тьюторство виникло разом з онлайн-навчанням. Але насправді це поняття ввели ще в 14 столітті британські університети, називаючи тьюторами тих, хто стежив за відвідуванням курсів і дисципліною. Пізніше, десь у 18 столітті, тьютори Оксфорда і Кембриджа почали робити те, що роблять і зараз — стали радниками для учнів, складали план занять і допомагали з іспитами. З того часу, без тьюторів не обходиться жоден навчальний центр: десь вони працюють як штатні одиниці, а десь — як запрошені експерти.
Зараз вже ясно, що тьютор – це не вчитель, це хтось інший. Адже головна задача для вчителя — озброїти групу дітей (клас) знаннями, які вимагає програма. І незалежно від того, на якому рівні знання цих дітей, чи прагнуть вони цього чи ні, всі учні повинні прийти в задану кінцеву точку разом. Це потребує великої напруги, знань, підготовки та відчайдушної майстерності від вчителя.
Тьютор діє інакше. Він визначає мапу інтересів та здібностей кожного учня, допомагає скласти індивідуальний освітній маршрут і швидко та ефективно просуватися вперед, використовуючи природню цікавість та енергію пізнання дитини.⠀Тьютор — фахівець з розвитку дитини, той хто знає, як ефективно вчитися та налаштовує процес навчання так, щоб дитина змогла отримувати задоволення і радість. Тобто, виходячи із навичок, здібностей та бажань дитини, допомагає виробити ідеальну траєкторію руху.⠀
У тьютора немає універсальної стратегії – прокладеної дороги, якою діти йдуть «строєм» – один за одним. Кожна дитина — унікальний і самостійний мандрівник. Адже дитина завжди «знає», що їй до душі, «знає» свою природу.⠀Так само жолудь безперечно «знає» ким бути та (за сприятливих умов) неодмінно виросте у великий дуб. І як би ми не намагалися виростити з жолудя яблуню – це марно. Природа у будь-якому разі візьме своє. «Знає» тут у лапках, бо дитина не може усвідомлювати це з самого початку. Таким фахівцем з усвідомлювання і є тьютор.
За інформацією відділу організації профорієнтації Хмельницького ОЦЗ
